Лемки - це етнічна група українського народу, яка здавна живе по обох схилах Східних Бескидів (у Карпатах між ріками Сян і Попрад та на захід від ріки Уж). Назва представників цієї групи походить від вживаної ними мовної частки «лем» замість «лише», «тільки», «щойно». Основним заняттям лемків було землеробство. Сіяли пшеницю, жито, ячмінь, овес. На полонинах випасали волів, овець. Інколи полювали і рибалили. Лемківське життя оповите різними повір’ями про злі і добрі сили природи. Це дружний і незламний субетнос, якого прокляте не одним народом ХХ століття випробовувало брутальним переселенням зі своїх споконвічних земель. Представники Лемківщини пронесли крізь роки любов до свого краю, зберегли незабутні лемківські традиції і продовжують їх популяризувати.
Вперше Назву «лемки» ввів у нас немає та літературу Йосип Левицький у передмові до власної «Граматики руської або малоруської мови в Галичині» (1831). Згідно Цю Назву вжився Олексій Торонський, Володимир Хиляк та Другие. Відтак Самі лемки та їхні сусіди начали назіваті свою етнографічну теріторію Лемківщіною.
Починаючі з 6 ст. на территории середніх и західніх Карпат проживало східнослов'янське плем'я білих хорватів. 992 року їхні земли прієднав до Киевськой держави Володимир Великий, а в Другій половіні 11 ст. на ріці Сян Почалося будівництво Прикордонної оборонної фортеці - майбутнього міста Сянока. На тій годину в цьом регіоні Вже були руські поселення, что існувалі на руському праві (Терепча, Межібрід, Дубрівка Руська, Заболотці, Улич, Людина, Гломча, Тирява Сільна, Вільхівці, сторожі Великі, сторожі Малі, Костарівці, Половці, Креслення, Прусик ТОЩО). [2] руські села були такоже далі на Захід - у долині Вислок, Вздовж Яселка. Одними з найдавнішіх тутешніх поселень на руському праві були Босько и Дошне. За Деяк Даними, межа руських поселень на півночі сяга Кракова и Ряшева.
У середіні 14 ст. північні Схили Східніх Карпат захопіла Польща, а Південні - Угорщини. Відтак села Було переведено з руського на німецьке право, в Польщі прікарпатські земли начали колонізуваті поляки та німці (зокрема міста Горліці, Шимбарк, Ріхвальд, Зершін мают німецьке Походження). Внаслідок цього етнічні Межі розселення тутешніх східніх слов'ян наблізіліся до Карпат.
Північна частина Лемківщини (Дінівщіна) в кінці 16 ст. булу заселена Переважно русинами, Меншем мірою поляками та німцямі. Відтак Місцева шляхта та римо-католицьке духовенство насильно перевели в католицизм низьку СІЛ Дінівщіні, Які до того були здебільшого православні. Подібні Релігійні утиски трапляє такоже у західній частіні Лемковина. [1]
З з'явиться в ціх краях панщину в 14 ст. на Прикарпатті та Закарпатті Почаїв масова локалізація СІЛ на Волоська звічаєвому праві, Яке в гірськіх умів краще формулювало селянські повинності в інтересах шляхти. Це сталося тому, что для регулювання стосунків между поміщікамі та кріпакамі руське право Було застарілім, а німецьке - неактуальним, оскількі регулюван, в основному, правові отношения міщан, купців та ремісніків. Спочатку Волоське право Було введено в королівськіх селах, а потім - у шляхетських. У 16-17 ст. на Волоське право Було переведено прежде 160 СІЛ Сяніцької земли. На цьом праві закладалі ї Нові села, мешканцям якіх булі як русини, так и поляки й німці.
После Першої Світової Війни Лемківщина опінію на кордоні Польщі та Чехо-Словаччини. У польській частіні Було Закрито або перетворено на польські Українські школи, заборонено Українські культурно-освітні осередки. Загаль у Польщі того годині Щодо лемків панувать ідея, что діалект лемків є польським, а лемки - етнографічна група польського народу. [1]
Натомість у чехо-словацькій частіні існувалі Українські школи, товариства, літературні об'єднання, освітні и культурні осередки (Офіційно їх називаєся «руськими»). Їм допомагать Суспільно-культурні організації лемків у США та Канаді, де діяв «Комітет ДОПОМОГИ Лемківщіні».
Значний частина лемків после Другої Світової Війни булу переселена до України. Тім не менше, после Переселення у Польщі Залишаюсь ще близьким 140 тис.. лемків. Однак смороду булі депортовані з Карпат 1947 року у ході Операції «Вісла» и розпорошені на землях, Які відійшлі від німеччини до Польщі после Другої Світової Війни (Північний Захід Польщі). Однією з причин Операції «Вісла» булу діяльність в Лемківщіні Української повстанської АРМІЇ, яка боролася з польськими збройно силами.
Ці події однозначно слабший лемківскій рух. Лемки, переселені на Північний Захід Польщі, багатая в чому асімілюваліся поляками. Крім того, Україна та Народна Польща вважаєтся всех лемків українцямі и НЕ візнавалі для них Іншого национального самовизначення. Однак довоєнні протіріччя между «руським» та «Українським» рухом, Які ще больше загостріліся в Период Другої Світової Війни, що не сприян самовизначеності значної Частини лемків українцямі. Разом з тим частина лемків Польщі считает собі українцямі и групується вокруг організації «Об'єднання лемків».
Лемківська школа народного храмового будівніцтва - «сукупність Історично усталеніх традіційніх ЗАСОБІВ архітектурного Формування простору, конструктивних РІШЕНЬ в дереві, Які вироб на Основі світогляду, естетичних ідеалів на Лемківщіні».
Лемки носили коротку лляну сорочку, якові заправляли в штани; сорочка мала вишитий стоячий комірець (1,5 см), а такоже булу вишита на рукавах; крім того ззаді мала розпірку, як и у бойків. Штани (ногавкі) носили такоже лляні. Взимку носили білі вовняні штани (голошні), Які внизу були обшіті червоною тасьмою. Лайбик носили небесного кольору з червоною вишивкою та з рядами нашитими ґудзіків. На ногах носили «керпці» (шкірні ходаки).
Святковий одяг складався з гуньки або сердаки, Який БУВ коротшій; спереду сердак МАВ петельки з вовняного шнурка, ззаді внизу МАВ три розтіні и шви, обшіті білим шнурком. Носили такоже своєрідній плащ темно-бронзового кольору з оздоблення каптуром - чуху (чуганя). Каптур (пелерина) БУВ Оздоблення висячими френзлямі; ВІН БУВ довгий, обшитий білим шнурком и розшітій чорними нитками.
На Голові носили чорний фетрові капелюх (Калапа), Який назівався венгерськім, та солом'яні капелюхи. Капелюхи були невелікі з підкоченімі крісами, їх носили на Бакир, оздоблювалі шкірянім паском Із пір'ям. На Голові носили такоже небесні суконі шапки з «вухамі» (з баранячого хутра), Які можна Було опускаті на вуха.
Жінки лемків носили лляні вишиті хрестиком на верху рукави и на грудях сорочки. Сорочки були з манжетами, малі стійку або вікладній комірець, Який Вишивана або пришивали до нього ШИРОКЕ мереживо (жабку).
Спідниці (фартух, фарбанка) носили традіційно вовняні або з перкалі темного кольору з нашитими на них поперечними трьома стрічкамі (червоні, небесні, жовті, білі). Посередіні пришивали Ширшов стрічку и з боків - Дві вужчий. Деколі пришивали ще четверту стрічку або мережку. Традіційнімі спідніцямі були вовняні Брудно-піскового кольору шірокі Спідниці з нашитими трьома червоними стрічкамі и низом Спідниці йшла четверта стрічка. Так само стрічкі нашивали и на фартух (запаска) i на куплені хустки. Такоже Спідниці, фартухи и хустки були обшіті Мереживо.
На верх носили суконі блакитного кольору або з чорного оксамити вишиті світло червоними вовнянімі нитками (часто скручені з золотою ниткою) чі обшіті червоною тасьмою горсет (камізелькі). На Голові носили хустку, а заміжні жінки - очіпок. Взимку носили коротку гуньку, сердак або ще зверху білий, вишитий нитками и шкірою кожух, часто без рукавів. Кожух БУВ Довжина нижчих Колін. На шії носили пацьорки, что виглядать як комірчік. На ногах носили шкірні (черевики). На шії носили Коралі (пацьорки).
Молоді жінки вдома часто не носили хусток. Волосся запліталі в косу та покривало пробачимо або невеликим Оксамитового очіпком, Який крім того БУВ Оздоблення Мережко. На свята носили Складний головний убір білого кольору, Який назівався фацелик. Дівчата опліталі косу червоно-зеленими або червоно-гранатових вовняні нитки, Які закінчувалісь кутасами.
Вишиванка за Описом Франца Коковського: "Чахлік" - вишивана сорочка з купленого або ліпшого домашнього полотна, вишита на рукавах шириною в 1 см. ЇЇ частин: обшивка (Комір), грудей, наплічка, плечі, рукави. Рукави завязують "застіжкою", обшивку спінають - спинкою. "Чахлік" сягає Тільки пояси, до нього прішівають з гіршого полотна "подолок", Який сягає по коліна.Вішівка червоно - небесного кольору. Вишивка булу простою: ромбами або зірочкамі.
«Вікіпедія»
Коментарі