Середнє Водяне (колишня назва - Середня Апша) - село, що знаходиться в Рахівському районі Закарпатської області.Відстань до районного центру, міста Рахів 45 кілометрів.
Найближча залізнична станція - Соловтино. Сільраді підпорядковане с. Добрик.
Населення – близько 6 700 чоловік.
Середнє Водяне розташоване над річкою Апшицею, у передгір'ї Карпат. У селі мешкає багато Свідків Єгови — тут є 15 зборів (громад) і 6 Залів Царства Свідків Єгови. А також 45% населення відвідують християнське віросповідання відвідуючи церкви двух парафій, православну та греко- католичну.
Також село відоме тим, що місцеві жителі будують для себе здебільшого розкішні й великі особняки; декотрі з них нагадують палаци — з колонами, крученими сходами, широкими вікнами, башточками і шпилястими дахами. Серед уродженців села є відомі лікарі, культурні діячі а також політики.
До 1948 року село мало назву Середня Апша. Колишня назва походить від румунського слова “апе”, що означає “вода”. Миколаївська церква (верхня) в с. Середнє Водяне є однією з найстародавніших в Україні.
З часу побудови церкви в 1428 р. збереглись два зруби з дубових брусів. 1600 р. церкву надбудували, а над бабинцем влаштували емпори.
В 1760 церкву перебудували: пласке перекриття нави замінили на трапецієподібне, розтесали стрілчасті вікна, над бабинцем спорудиви каркасну вежу.
В 1968 р. здійснено наукову реставрацію (І. Могитич).
За радянської влади в церкві розмістили колгоспний склад. Повернута православній громаді в 1995 р.
Архітектура
Миколаївська церква - дерев'яна, двозрубна, тридільна. Прямокутні в плані зруби вкриті високими стрімкими дахами. Над західним зрубом здіймається квадратна в плані каркасна дзвіниця з наметовим дахом та галерейкою-підсябиттям під ним. На південній та північній стінах бабинця збереглись вузькі віконця готичної стрілчастої форми. Церкву оперізує піддашшя на випусках вінців зрубів. Дахи покриті гонтом.
Стародавні розписи внутрішніх об'ємів перемальовано в 1990-х. Іконостас походить з другої пол XVIII ст
Миколаївська церква (нижня). XVII ст.
Храм двозрубний, тридільний, споруджений із масивних дубових брусів. Опасання і високий дах приховують зрубний остов споруди. В масивному об'ємі храму виділяється тільки вежа над бабинцем. Церква належить до закарпатської школи дерев'яного храмового будівництва Потисся. У с.Середнэ Водяне в березні всі святкують Мерцишор , носять на грудях подарунки і радіють що настала весна. Це свято - МАРЦИШОР . Можливо , не всі знають , що таке Марцишор , і тому я розповім про це свято .
Давним-давно у румунському народу виникла така традиція : у перший день весни дарувати один одному по Мерцишор .
Щасливий власник цього подарунка носить його весь місяць березень на одязі - на лівій стороні грудей , біля серця.
Звідки прийшла ця традиція ?
Легенди про Fat-Frumos і проліски
Одна старовинна легенда говорить , що в давні часи серед Гетов і Даків жив молодий гарний хлопець. Його звали Фет -Фрумос , що в перекладі на украинське означає Молодець - Красавець , Добрий Молодець .
Фет -Фрумос був веселий і добрий, закоханий у природу рідного краю. І ось одного разу в перший день весни на сході сонця він поскакав у ліс. На сонячній галявині молодець побачив чудову квітку на ім'я " Гиочел » - пролісок.
- Хто ти ? - Запитав хлопець у квітки .
- Я - Гиочел , посланець Весни ! Я всіх оповіщаю про кінець зими і прихід весни ! Якщо я з'явився , то це значить , що прийшов кінець холод, люта завірюха і метелям . Мій розкрився квітка привертає тепло і яскраве сонце , кличе в рідні краї перелітних птахів!
- Але ж навколо ще сніг лежить , ти не замерзнеш ? - Занепокоївся молодець.
- Ні , я не боюся холоду ! - Відповів Гиочел .
Тут мимо лісової галявини йшов лютий Завірюха - Мороз і почув слова Гиочел . Завірюха - Мороз розсердився , що така крихка квітка його не боїться і оповіщає всіх про догляд зими і початок весни. Розсердився і розбушувався Завірюха - Мороз , послав на Гиочел всю свою силу холоду. Тоді весняна квітка стала бліднути і замерзати , опускаючи вниз свою ніжну білу голівку.
- Чи не вмирай , Гиочел ! - Крикнув йому Фет -Фрумос і кинувся зупиняти розбурхану холодну бурю.
Але молодцу виявилося не під силу побороти гостру Завірюха - Мороз. Тоді , падаючи на коліна від отриманих ран , Фет -Фрумос зумів дістатися до вмираючого Гиочел і прикрив квітку від холоду своїми грудьми . Краплі гарячої крові , що йшла прямо з серця , падали на землю поряд з замерзаючим квіткою.
Своєю кров'ю і останнім подихом Фет -Фрумос зігрів Гиочел , і біла квітка вижила Вона зацвіла далі , і оповістив всіх про прихід Весни !
А вмираючий Фет -Фрумос перетворився на іншу прекрасну квітку .
Так зародилася легенда про прекрасне квітці і святі приходу весни - Мерцишор .
У різних поселеннях у нас розповідають цю легенду по-своєму.
Наприклад , є інше сказання , що на лісовій галявині молодець зустрів красиву лісову Фею , яка прийшла оповістити світ про прихід Весни. Молоді люди сподобалися одне одному . Але підступний Завірюха - Мороз напустив холод на Фею , а потім у боротьбі смертельно поранив юнака . Фет Фрумос своєю гарячою кров'ю з ран спробував зігріти замерзаючу Фею , але вони обидва загинули. На цьому місці виріс перший весняна квітка - білий пролісок . А Фет -Фрумос перетворився на прекрасну квітку Бужор ( лісовий або іноземний Півонія ) .
З тих пір люди розповідають своїм дітям ці легенди , виготовляють і дарують один одному Мерцишор , радіючи приходу весни .
Весняний подарунок Мерцишор
Що собою являє цей подарунок - Мерцишор?
Мерцишор різноманітні в дизайні , форм їх існує безліч. Але всі вони робляться строго двох кольорів : білий - колір проліски , і червоний - колір крові Фет - Фрумоса .
Мерцишор
Звичайні Мерцишор являють собою кульки , або кружечки . Або це біла голівка квітки ( у вигляді капелюшка підсніжника ) і така ж червона. Їх в'яжуть з ниток і потім скріплюють один з одним. На кінцях ниточок робиться бант.
Готовий Мерцишор пришивають на одяг або пристібають значком на лівій стороні грудей біля серця. Носять подарунок з першого дня березня до кінця місяця.
В останній день березня Мерцишор знімають і обов'язково прив'язують на гілочку якої-небудь рослини ( дерева або багаторічного квітки ) . Це говорить про те , що людина бере шефство на весь рік , до наступної весни наглядати і доглядати за цією рослиною .
А прив'язаний до рослини Мерцишор говорить про те , що ця рослина зайнято . Яскрава червоно - біле забарвлення Мерцишор нагадує людям про зобов'язання доглядати за своїми рослинами.
Звичайно , це теж з легенди , але багато цю традицію дотримуються , забезпечуючи подальший догляд за рослиною. Особливо шанують цю традицію в селах.
Хоча всі прив'язують до гілочки рослини свої Мерцишор , не всі можуть регулярно доглядати за своїм деревом , особливо це непросто в міській суєті .
Тим не менш, до цих пір живі ці легенди , і весело відзначається традиційне Свято приходу веснi" .