Фанчиково - село, що розташоване у Виноградівському районі Закарпатської області. Центр сільської ради, розташоване в басейні річки Тиса, в 8 км від районного центру. В селі знаходиться залізнична станція Фанчиково.
Населення – понад 2 000 осіб.
Сільраді підпорядковані села Притисянське і Тросник. У Фанчикові розміщена центральне приміщення колгоспу «Іскра», за яким закріплено 2253 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 1592 га орної землі, 38 га саду, 550 га пасовищ. Вирощують зернові (в основному кукурудзу і пшеницю) культури. Розвинене тютюнництво. Тваринництво - м'ясо-молочного напряму. За успіхи, досягнуті! в сільськогосподарському виробництві, 28 передовиків удостоєно урядових нагород: в т. ч. ордена Леніна - кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (двічі) голова колгоспу В. М. Костак, механізатор І. М. Миговка, орденів Леніна, Жовтневої Революції - доярка А. Г. Ситар, орденів Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора - доярка М. С. Лукей, ордена Трудового Червоного Прапора (двічі) і ордена «Знак Пошани» - бригадир А. І. Вароді, ордена Трудового Червоного Прапора - бригадири І. І. Орос, В. А. Олексій, чабан А. Ю. Гоздік, ланковий К. К. Вароді, механізатор Н. П. Варга, головний економіст Т. Д. Товт. З колгоспних підсобних підприємств діє консервний цех. В селі є соковий цех Виноградівського консервного заводу.
На території Фанчикова працюють: середня школа, будинок культури, бібліотека, амбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 дитсадки, будинок побуту, відділення зв'язку, торгівельний центр, магазини, аптека.
Фанчиково відоме з XIV ст. У березні - квітні 1919 р. в селі існувала Радянська влада. У 1922 р. створена сільська організація КПЧ. У роки окупації села Угорщиною у фашистських катівнях в 1939 р. був замучений секретар сільської організації КПЧ М. І. Габор.
У 1978 р. у Фанчикові відкрито пам'ятник В. І. Леніну та газеті «Іскра»; в 1967 р. встановлено обеліск-композиція «Бандурист».